Термообробка металевих деталей проводиться в тих випадках, коли необхідно або підвищити міцність, твердість, зносостійкість, пружність деталей або інструменту, або, навпаки, зробити метал більш м'яким, щоб легше піддавався механічній обробці.
Для досягнення різних структур металу використовуються різні методики проведення термообробки. Основними видами термічної обробки є:
- Загартування - термічна обробка (термообробка) стали, сплавів, заснована на перекристалізації сталі (сплавів) при нагріванні до температури вище критичної; після достатньої витримки при критичній температурі для завершення термічної обробки слідує швидке охолодження. Загартована сталь (сплав) має нерівноважну структуру, тому застосовується інший вид термообробки - відпуск;
- Цементація - спеціалізована хіміко-термічна обробка, при якій поверхня сталі насичується вуглецем. Існує два типи насичення: твердим і газоподібним вуглецем. Цементація сталі, як правило, проводяться при температурах вище 930-950 ° С, коли аустенит стійкий, що розчиняє вуглець у великих кількостях. Головна мета такого процесу - істотно підвищити твердість металу, його стійкість до зношування, а також збільшити стійкість до кручення;
- Отжиг - термічна обробка (термообробка) металу, при якій проходить нагрівання металу, а потім повільне охолодження. Ця термообробка (отжиг) буває різних видів (вид отжигу залежить від температури нагріву, швидкості охолодження металу);
- Відпуск - термічна обробка (термообробка) стали, сплавів, що проводиться після гарту для зменшення або зняття залишкових напруг в стали і сплавах, що підвищує в'язкість, зменшує твердість і крихкість металу;
- Нормалізація - термічна обробка (термообробка), схожа з отжигом. Відмінності цих термообробок (нормалізації і отжигу) полягає в тому, що при нормалізації сталь охолоджується на повітрі (при отжигу - в печі).
